Про що розповідає стаття?
Війна змусила мільйони українців залишити дім і оселитися в тимчасовому помешканні. Воно не стане повноцінною заміною рідним стінам, однак може бути простором, де вам і всім, хто поруч, буде комфортно перечекати складні часи. Ділимося порадами, як це зробити.
Насамперед турбуйтеся про себе
У літаку на випадок розгерметизації салону інструктують: «Одягаємо кисневу маску спочатку на себе, потім на дитину». Іншими словами, ви маєте подбати про себе, щоб мати змогу допомогти іншим.
Не звинувачуйте себе ні в чому — не поїхали раніше, поїхали не туди, чому поїхали, а не залишилися. Під час війни будь-які ухвалені вами рішення щодо безпеки вашої сім’ї є правильними, наголошують у Дитячому фонді ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Якщо ви сумуєте за домом, близькими, які залишились, або роботою — це цілком нормально. Дайте собі можливість проживати емоції, дозволяйте собі поплакати, посумувати. Якщо відчуваєте, що застрягли на якійсь думці, переключіться на просту дію, наприклад, на приготування кави, прогулянку.
Спогади і бажання повернутися можуть викликати різні тілесні реакції — тремор, труднощі із засинанням, прискорене серцебиття, спазми. Відчуваючи тремор, спробуйте підсилити тремтіння (пострибати, потрусити руками). Якщо морозить, накрийтеся ковдрою. Якщо є труднощі із засинанням, за дві години до сну не дивіться новини, відслідковуйте дихання, обіймайте близьких, які евакуювалися з вами.
Не ігноруйте свої базові потреби, а саме їжу, сон та відпочинок.
Намагайтеся розуміти тих, хто поруч
Як пояснює психологиня Юлія Павлова, кожен член сім’ї, найстарший чи наймолодший, на новому місці проживатиме два процеси: дезадаптації та формування нового звичного середовища. У літньої людини дезадаптація може проявлятися через:
- розгубленість і забудькуватість: «не пам’ятаю, куди поклала речі», «не можу знайти сіль у шафці», «не знаю, як користуватися цією плитою». Обидва стани можуть супроводжуватися гнівом і супротивом: «не буду готувати», «мені нічого не подобається», «тут усе не так»;
- надмірну активність, коли людина хапається за багато справ одночасно, хоче в усьому взяти участь, створює метушню. Ця реакція є наслідком прояву тривожності та втрати контролю над життям;
- підвищену критику чи вередливість і неприйняття. Наприклад, магазини розташовані незручно, там немає потрібних продуктів на звичних місцях, занадто світло чи темно в приміщенні тощо. Таким чином мозок старшої людини намагається не звикати до нової реальності та сподівається швидко повернутися.
Діти, як пояснюють експерти ЮНІСЕФ, у тривожному стані можуть бути гіперактивними, примхливими, млявими — намагайтеся спокійно це сприймати. Не дратуйтесь, коли дитина неслухняна, ймовірно, так вона виражає почуття, які не може висловити. Хваліть дитину, коли вона зробила щось добре, якою б дрібницею вам це не здавалось.
Для дітей молодшого віку та підлітків важливо бути в контакті з однолітками, тому сприяйте їхньому спілкуванню за допомогою відеозв’язку та наживо.
Говоріть та обіймайтесь
Не мовчати про свої відчуття, слухати інших, обговорювати — обов’язковий компонент у процесі адаптації. Це може наснажити й стабілізувати, а також не дозволить залишитися на самоті — ні вам, ні тим, хто поруч.
Спілкуючись з дитиною, не критикуйте її, не знецінюйте її запитань і будьте обережними з обіцянками — не потрібно говорити про те, що ви не можете забезпечити. Замість слів «усе буде добре», «нічого не станеться» краще сказати: «що б не сталось, головне — ми одне в одного є».
Також пам’ятайте, що для малечі важливо відчувати емоційну близькість з батьками — обіймайте дитину, нагадуйте, що ви її любите, грайтесь з нею, смішіть. Більше порад щодо підтримки дітей різного віку читайте за посиланням.
У розмовах з літньою людиною не давайте їй сподівань на повернення, навіть якщо ви дійсно його плануєте. Можуть виникнути якісь затримки чи взагалі зміняться плани, а людина старшого віку довше і складніше це переживатиме. Тему повернення варто зачіпати безпосередньо перед виїздом і зборами. Розповісти можна тільки про подальші переміщення, якщо вони заплановані (наприклад, до іншої країни чи міста).
Розподіліть обов’язки і домовтеся про правила
Обговоріть організаційні питання, наприклад, які речі потрібно докупити, хто яке ліжко займає. Домовтеся, хто ходитиме за продуктами, хто готуватиме їжу, хто вигулюватиме собаку тощо.
Залучайте до побуту всіх членів сім’ї. Діти краще адаптуються та відновлюються, коли допомагають іншим, тому давайте їм посильні завдання. Щодо найстарших членів сім’ї — чим більше літня людина має справ і розуміє свій план дій, тим менший рівень її тривожності, агресивності чи туги.
Якщо ви ділите житло з іншими людьми, обов’язково домовтеся про правила спільного перебування: хто в які дні прибирає, у які години ви займатимете ванну кімнату, коли буде снідати ваша родина, коли — родина ваших сусідів чи господарі будинку. Вирішення цих питань «на березі» допоможе запобігти ймовірним побутовим конфліктним ситуаціям надалі.
Домовтеся з дитиною про правила поведінки на новому місці. Важливі навіть такі дрібниці, як «не пий воду зі склянок, якими користувалися інші» (якщо живете не самі), «повідомляй, коли кудись ітимеш».
Облаштуйте побут
Психологи радять облаштовувати побут на новому місці так, аби він був максимально схожий на той, що ви мали вдома.
Важко обрати житло, яке б точно нагадувало дім, проте варто спробувати створити маленькі побутові зручності. Наприклад, для людини старшого віку — купити таку саму чашку чи капці, покласти схожий килимок або поставити горщик із квіткою на вікно, як було вдома. Також важливо дати їй погосподарювати на кухні та в інших справах, аби людина сама собі облаштувала все зручно і звично.
Якщо з вами маленька дитина — потурбуйтеся додатково про її фізичну безпеку: закрийте доступ до розеток та електроприладів, тримайте зачиненими вікна та вхідні двері, зберігайте поза доступом малюка ліки, косметику, алкоголь. На що звернути увагу при створенні безпечного простору для дитини — у брошурі ЮНІСЕФ «Поради батькам під час війни».
Якщо в сім’ї дитина з аутизмом, подбайте про те, щоб зонувати простір. Підпишіть кожну зону на стікерах або намалюйте схематичні зображення — за що відповідає ця зона (кухня — тарілка і ложка, спальня — ліжко). Покладіть у кожній зоні особисту річ дитини. Більше про облаштування комфортного побуту дитини з аутизмом на новому місці читайте в «Довіднику безбар’єрності».
З вирішенням більш глобальних питань, наприклад, як відновити документи, як влаштувати дитину в садочок на новому місці, можуть допомогти чат-боти та сервіси для внутрішньо переміщених осіб, зібрані за цим посиланням. Підказати, як діяти і куди звертатись можуть також волонтери, працівники в Центрі надання адміністративних послуг чи в органах соціального захисту, якщо оформлятимете статус ВПО офлайн.
Як отримати медичні послуги в евакуації читайте тут, психологічну підтримку — тут.
Дотримуйтесь режиму і рутини
Наскільки це можливо, дотримуйтеся звичного для вас і членів родини режиму дня: ранкові процедури, прийоми їжі, прогулянки, час для навчання. Це дасть відчуття постійності та безпеки, контролю над власним життям.
Якщо є щось, що ви робили регулярно вдома, обов’язково це виконуйте. Наприклад, для дитини — читайте казку перед сном, співайте пісні, грайтесь. Ігри, як пише ЮНІСЕФ у своєму онлайн-посібнику, допомагають дітям легше долати попередні та нинішні потрясіння й переживання.
Рутина і режим дуже важливі для дитини з аутизмом — навіть найменше відхилення від звичного розпорядку дня може викликати тривогу і відчуття стресу. Обов'язково попереджайте дитину про нові для неї активності та зміни в режимі: опишіть їх, дайте час на осмислення і прийняття.