Підготуйтесь до евакуації
Дорога — один із найвідповідальніших і тривожних етапів у процесі евакуації. Підготовка до нього, зокрема й психологічна, допоможе уберегти себе та тих, хто поруч, від ймовірних небезпечних і стресових ситуацій. Ми зібрали перелік порад, які стануть у нагоді при плануванні поїздки та безпосередньо у дорозі.
Будьте поінформованими і підготуйте близьких
Якщо адаптувати до сьогодення відомий вислів «знання — сила», він звучатиме як «знання — безпека». Розуміння, що таке евакуація і як вона відбувається, уже є внеском у безпеку — і вашу, і тих, хто буде поруч.
За цим посиланням є відповіді на базові питання щодо евакуації, зокрема, які органи уповноважені її організовувати, з яких джерел дізнаватися про точки збору, як не натрапити на фейкову інформацію.
Якщо ви їдете з дитиною, обов’язково попередьте її про це: проговоріть, куди ви прямуєте та чому, навіть якщо ви самі ще точно не знаєте. Наприклад: «Ми їдемо шукати укриття і місце, де буде безпечніше».
Запропонуйте дитині взяти з собою улюблену іграшку або інший предмет. Як пояснюють експерти ЮНІСЕФ, улюблені речі допоможуть відчути зв’язок із домом та всім звичним. Коли дитині страшно або сумно, вона може обійняти іграшку, і це допоможе їй заспокоїтись.
Проговоріть правила поведінки в дорозі, наприклад, те, що під час зупинок на блокпостах потрібно поводитися тихо, не визирати з вікон і в жодному разі не виходити з транспорту.
У «Довіднику безбар’єрності» є поради про те, як правильно діяти, щоб дитина не загубилася. А ось тут Анастасія Степула, експертка з особливостей комунікації з людьми, що мають нейровідмінності, розповідає, як налаштувати на дорогу дитину з аутизмом.
У літньої людини може бути ціла низка аргументів, якими вона пояснюватиме своє небажання евакуюватися. Наприклад, страх перед новим, труднощі в адаптації, тривожність бути «тягарем» для близьких, нерозуміння перспектив чи загалом відсутність картинки майбутнього. За цим посиланням — поради, як налаштувати людину старшого віку на переїзд, а тут — як діяти, якщо вона перебуває у стані агресії та заперечення («мені нічого не буде», «я старий/стара, мене не чіпатимуть»).
Визначтесь із транспортом
Ви можете виїхати автобусами, які організовує місцева влада, або евакуаційним потягом — на такі рейси купувати квитки не обов’язково. З погляду безпеки обидва варіанти мають переваги, зокрема:
- залізниця відслідковує оперативну обстановку в регіонах і, спираючись на неї, скеровує рух потягів;
- колона, яку формують автобуси, рухається заздалегідь узгодженим маршрутом — це так звані зелені або гуманітарні коридори, коли за лінією руху евакуаційного транспорту встановлюється «режим тиші».
Захистіть себе від шахраїв, якщо домовляєтесь про евакуацію приватною автівкою з незнайомими людьми. У Кіберполіції називають популярною схему, коли перевізник зникає, як тільки отримує аванс на картку, тож наполягайте на передоплаті готівкою в момент відправлення.
Якщо хочете їхати власним транспортом, ви можете:
- приєднатися до евакуаційної колони (у цьому випадку потрібно рухатися строго за її маршрутом);
- або ж рушити в дорогу самостійно (цей варіант є відносно безпечним тільки якщо у вашому регіоні немає активних боїв).
Плануючи поїздку на своїй машині, подбайте про запас пального — на заправках, які траплятимуться дорогою, можуть бути величезні черги. Також цілком можливо, що там не буде потрібного вам пального.
Завантажте на телефон офлайн-карти місцевості або візьміть із собою роздруківку маршруту. Не забувайте про правила дорожнього руху — на воєнний час їх ніхто не скасовував.
Візьміть із собою потрібне
За цим посиланням є поради, як зібрати речі перед евакуацією. Зверніть увагу, що «потрібне» — це не та величезна валіза на колесах, з якою ви їздили у відпустку, і точно не щось коштовне, що шкода залишити.
Найважливішим зараз є ваше життя і життя близьких людей, тому рятуйте їх, а не речі.
Замість великої валізи краще взяти зручну сумку або рюкзак. Якщо ви евакуюєтесь потягом, для габаритних речей може просто не бути місця, до того ж із ними незручно пересуватися в натовпі. Якщо, наприклад, ви не готові брати з собою дитячий візочок, на новому місці з ним допоможуть волонтери або місцеві жителі.
Обов’язково запасіться водою та перекусами — не завжди можна вирахувати, скільки часу доведеться провести в дорозі.
Якщо евакуюєтесь із найстаршими членами родини, перед виїздом перевірте разом, чи взяли вони потрібні ліки, одяг. Поясніть це турботою, не нервуйте, спокійно перепитайте, що і де лежить.
Психологиня Юлія Павлова радить в особистих речах чи кишені лишити контакти, за якими можна з вами зв’язатися — людина може загубитися, дістати поранення чи просто перелякатися під час подорожі. Можна навіть вказати на папірці хронічні хвороби або потрібні ліки, щоб ті, хто знайде людину, зрозуміли чим допомогти.
Підтримуйте і допомагайте у дорозі
У літньої людини дорогою перепитуйте, чи хоче вона їсти, пити, в туалет. Часто люди старшого віку соромляться, мовчать, щоб не бути «тягарем».
Якщо є така можливість, пропонуйте невеличкі зупинки кожні 3–4 години (кровообіг з віком стає гіршим, тому треба частіше його поновлювати у кінцівках). Якщо немає змоги зупинитися, разом трясіть пальцями рук, поворушіть ногами, шиєю.
Говоріть протягом дороги — не про війну, не про подорож (тільки якщо ви внесли якісь зміни чи вам потрібно нагадати наступні кроки). Розпитайте про щасливі моменти з дитинства чи юності, згадайте радісні події, що прожили разом. Так ви заспокоїте людину, надасте підтримку, заземлите її та знизите рівень стресу.
Під час поїздки з дитиною так само важливо спостерігати за її станом та реагувати на потреби (їжа, вода, туалет).
Якщо дитина відчуває емоційну напругу, експерти ЮНІСЕФ радять знімати її звуками та через тіло. Наприклад, коли малеча злиться, то може витягнути руки, стиснути кулачки, міцно заплющити очі, а потім розкрити долоні, струсити руки і розплющити очі (повторити декілька разів). Запропонуйте дитині погиркати, як звір, проспівати звук «Аааа» чи «Оооо».
Також допомагайте малюку справлятися з утомою — дорога виснажує, а від довгого сидіння можуть заніміти кінцівки. Активізуватись допоможуть поплескування по тілу (це може робити і сама дитина, і доросла людина, яка поруч). Щоб переключити увагу дитини, запропонуйте їй пограти в ігри: позагадувати одне одному загадки, пограти в «Їстівне — не їстівне», в слова.
І найважливіше: прислухайтеся до себе, адже турбота про себе — це турбота і про дитину. Слідкуйте за вашим диханням та потребами організму, намагайтеся так само давати собі перепочинок. Для зняття напруги та втоми можна, наприклад, масувати мочки вух або пити воду повільними ковтками.