Як підготуватись до евакуації — великий гід

Про що розповідає стаття?

Необхідність покинути свій дім, щоб врятуватися від наслідків війни, є ситуацією сильного стресу. Ми зібрали поради, які допоможуть структурувати план дій на випадок евакуації, а також налаштувати на переїзд наймолодших і найстарших членів сім'ї — для них цей крок особливо складний емоційно та психологічно.

Підготуйтесь інформаційно

Базові знання про процес евакуації важливі для вашої безпеки. Інакше є ризик натрапити на шахраїв. Отже, що потрібно знати.

• Організовувати евакуацію можуть обласні військово-цивільні адміністрації спільно з фахівцями Товариства Червоного Хреста України, поліцією, рятувальниками (ДСНС) та місцевою владою.

• Оповіщення про евакуацію відбувається через усі наявні засоби комунікації — радіо, телебачення, мобільний зв'язок, соціальні мережі, месенджери, рухомі групи з гучномовцями. У цій інформації будуть зазначені важливі для вас деталі: план евакуації, пункти збору, маршрути руху, контакти штабів евакуації. Якщо ви сумніваєтесь, наприклад, у достовірності почутого через гучномовець, обов'язково звірте це з інформацією в інших джерелах. У соцмережах та месенджерах сплутати фейк із правдою найлегше, тому слідкуйте лише за офіційними сторінками й каналами. Шукайте за цим посиланням телеграм-канал голови вашої обласної військової адміністрації, щоб мати під рукою актуальну і достовірну інформацію про події в регіоні.

• Якщо немає жодного доступу до джерел інформації про евакуацію, дзвоніть на гарячу лінію Тероборони ЗСУ (0 (800) 507-028), на номери 101, 102 або на гарячу лінію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — 0 (800) 501-720 (безкоштовно, працює цілодобово).

Зберіть необхідні документи та речі

Усі речі, потрібні для евакуації, можна умовно поділити на такі групи: документи, гроші, ліки та особисті речі. Детальний перелік, що важливо взяти, за цим посиланням. Нижче додаємо декілька практичних порад.

• Разом з оригіналами документів обов'язково візьміть копії. Можна також зробити фото документів і завантажити їх у хмарне сховище. У рюкзак дитини покладіть копії свідоцтва про народження та паспортних даних батьків.
• Оригінал документа, який посвідчує особу, не ховайте далеко, щоб за потреби швидко його дістати (наприклад, перед посадкою в автобус чи на блокпосту).
• Обов'язково візьміть запас ліків, які ви та члени сім'ї (якщо їдете не самі) приймаєте постійно. Також покладіть до аптечки папірець із базовою медичною інформацією про кожного учасника евакуації: група крові, інформація про можливу алергію, в тому числі на лікарські препарати, хронічні хвороби, перелік «постійних» ліків та рецепт до них, прізвища й мобільні телефони ваших лікарів.
• У найменшого члена сім'ї має бути своя аптечка — з аналогами «дорослих» препаратів, дозволених дітям різного віку.
• Відмовтеся від камуфльованого одягу, рюкзака чи берців у відтінках кольору хакі, щоб вас не переплутали з військовими. 
• Категорично заборонено брати з собою в евакуацію зброю — ні вогнепальну, ні травматичну, ні пневматичну.

Налаштуйте на необхідність евакуації близьких

Вимушений переїзд — стрес для кожного з членів сім'ї, особливо — для наймолодших та найстарших.

Рідна домівка, спогади, влаштоване життя й умови, страх перед новим, труднощі в адаптації, тривожність бути «тягарем» для близьких, нерозуміння перспектив чи загалом відсутність картинки майбутнього. Все це — можливі аргументи літньої людини проти евакуації. Як діяти — радить Юлія Павлова, психологиня, тренерка і трансформаційний коуч, експертка з теми емоційного інтелекту і комунікації.

• Визначте найголовніший «стоп» у людини і раціонально підійдіть до його вирішення. Якщо людину «тримає» будинок, проговоріть, що наглядати за ним можуть сусіди чи рідні, які не збираються виїжджати. Якщо страх бути тягарем — продумайте, які служби надаватимуть підтримку в евакуації. Дізнайтесь якомога більше про захист літніх людей у регіоні, куди прямуєте. Ваші близькі мають бачити, що ви врахували те, що їх лякає і бентежить.
• Спостерігайте за тим, які в літньої людини аргументи «проти». Більшість людей вказують на те, що є для них цінним, і це допоможе вам змінити їхню думку щодо евакуації. Наприклад, цінне для людини — діти й онуки. Тоді наголошуйте, що евакуація разом — можливість не розлучатися, допомагати. Дайте час на обдумування і повертайтеся до розмови, але вже з фотографіями онуків. Можна тепло і м'яко згадати якісь приємні моменти, попросивши не позбавляти дітей таких радощів. Якщо людина вагається, дайте ще час. Запитайте, чи хотіла б вона, щоб її рідні були поруч, розуміти, що у них все гаразд. Це в жодному разі не маніпуляція, а спосіб нагадати людині про важливі речі, щоб подолати її страхи.
• Майте готовий план — це найкраще: опишіть кожен крок, розкажіть про план «Б». Важко наважитися їхати «в нікуди», якщо сил будувати нове життя немає. Літня людина має відчувати безпеку, розуміти, чим буде корисна, і бути певна, що вона вам не заважатиме. Знайдіть ті справи, якими вона буде зайнята. Це має бути щось, що важливо людині і що вона звикла робити вдома, наприклад, доглядати за домом чи сидіти з малечею. Ваша пропозиція не має бути обов'язком («мене беруть як няньку»), вона має звучати як прохання про допомогу і можливість бути поруч.
• Залишайте людині вибір. Ваш тон не має бути зі звинуваченням чи викликом: «Хочеш, щоб я постійно непокоївся/-лась про тебе?». Плануйте діалог, в якому ваша позиція буде переконливою, але не тиснутиме.
• Якщо людина проявляє агресію і заперечує будь-які аргументи, план дій має бути дещо іншим. Як реагувати на агресивну поведінку і заперечення у людей старшого віку, читайте у «Довіднику безбар'єрності».

Якщо їдете з дитиною, починайте підготовку з пояснення — що таке евакуація та чому ви лишаєте дім. Експерти UNICEF Ukraine та психологиня Світлана Ройз радять казати так: «Ми робимо все можливе, щоб ти був/-ла у безпеці. І ми будемо у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати в інше місто. Ми будемо весь час поряд». Донесіть до дитини, що вона може поставити вам будь-які запитання, а також дізнаватися про все, що її цікавить і непокоїть. Можливо, вам допоможе цей список відповідей на найпоширеніші питання дітей.

Обов'язково поцікавтесь, яку улюблену іграшку дитина хоче взяти з собою. Як каже психологиня Леся Ковальчук, яка разом із дітьми евакуювалася з Києва до Європи, ця іграшка стане «супергероєм» і підтримуватиме дитину.

Другий етап підготовки — розповісти про правила поведінки. Не відходити від батьків. Не спілкуватися з чужими людьми. Якщо загубився/-лась, звернися до дорослих, передусім поліцейського або військового у формі. Якщо їх немає — до інших дорослих. У Національній поліції України просять пояснювати дитині, що не можна торкатися кинутої валізи, телефона чи іграшки, яку вона могла побачити.

Переконайтесь, що дитина знає ім'я та прізвище — своє і когось із дорослих. Хорошим рішенням буде прикріпити бирку з усіма контактними даними до одягу, який дитина не залишить (до светра чи штанців, а не до рюкзака чи куртки, які вона може зняти й забути). Можна написати цю ж інформацію на руці дитини (ближче до ліктя, де напис довше не буде стиратися).

Психологи рекомендують давати дитині доручення, яке їй під силу: стежити за рюкзачком, піклуватися про іграшку, пити воду тощо.

Сприймайте спокійно різні реакції дитини, адже у тривожному стані вона може стати гіперактивною, примхливою, млявою. Якщо дитина вередує чи скаржиться, вислухайте. Це дасть їй можливість спертися на ваше терпіння та розуміння.

Не залишайте тварин

Вони — теж члени сім'ї, які мають право на порятунок.

Візьміть із собою документи улюбленця, запас сухого корму, воду, миску, туалет або пелюшки, базові ліки, улюблену іграшку. Обов'язкова річ у дорогу — адресник із вашими контактами. Якщо його немає, напишіть контакти маркером на ошийнику або повідку.

Котів та дрібних тварин безпечно перевозити в спеціальній сумці, переносці, клітці або пластиковому тераріумі, для собак великих порід потрібен намордник і міцний повідок. Будьте терплячими та готовими до проблем із поведінкою улюбленця, особливо у скупченні людей або під час вибухів.

Якщо немає можливості взяти тварину в евакуацію, не залишайте її напризволяще. Домовтеся з близькими, знайомими чи сусідами, які не будуть виїжджати, щоб узяли її до себе або принаймні приходили про неї піклуватися.

Спробуйте пошукати інформацію про притулки, де можна залишити тварину на перетримку. Поцікавтеся, можливо, у вашому регіоні волонтери організовують евакуацію тварин. Спробуйте домовитися про перевезення вашого улюбленця в безпечне місце, зобов'язавшись підтримувати його фінансово.

За можливості, заздалегідь знайдіть житло

Із зростанням попиту на житло зросла й активність шахраїв, тому на цьому етапі варто бути особливо пильними.

На перший час можна зупинитися у місці тимчасового перебування, який приймаючі регіони облаштовують у приміщеннях шкіл, садочків та інших закладах.

Інший варіант — самостійно знайти житло, що в умовах воєнного часу непросто. Нижче наводимо перелік онлайн-сервісів, які можуть стати у пригоді.

• На порталі «Там, де вас чекають» розміщена інтерактивна мапа з інформацією про місця для безкоштовного розселення, а також телефони контактних центрів із питань розміщення ВПО. Детальніше про платформу розповідаємо за посиланням.
• «Допомагай» — сервіс з пошуку безкоштовного житла, створений українською ІТ-спільнотою. Заявку можна залишити на сайті або за номером гарячої лінії 0 (800) 332-238 (безкоштовно).
• Платформа «Прихисток» з волонтерського проєкту переросла в офіційний державний ресурс. Тут працює зручний фільтр за регіонами пошуку та іншими опціями (наприклад, житло для родини з тваринами, кількість людей, які може прийняти одна родина тощо).
• Бот «Прихисти українців» допомагає з пошуком житла на території Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей.
• На сайті «Мрія» є опція пошуку орендованого житла, а також тимчасового прихистку в різних населених пунктах Закарпаття. Тут також є контакти волонтерів, які допоможуть організувати влаштування домашніх тварин.
• На Doba.ua можна знайти житло для подобової оренди. Сайт запевняє у ручній модерації кожної пропозиції, що мінімізує ризики натрапити на шахраїв.

Одна з найпоширеніших шахрайських схем зараз — публікація фейкових оголошень про готовність здати в оренду переселенцям квартири у безпечних регіонах. Вас просять внести передплату на картку, а після отримання коштів відключають номер телефону.

Захиститися можна кількома способами, їх наводять у Національному банку України. Якщо ви маєте знайомих у місті, де плануєте винаймати житло, попросіть їх особисто перевірити житло за адресою та познайомитися з орендодавцями.

Спробуйте «забронювати» квартиру, пообіцявши переказати кошти найближчим часом, а потім зателефонуйте з цим же проханням з інших номерів. Якщо в розмові не згадають про вже наявну «бронь», велика ймовірність, що це шахраї.

Продумайте дорогу

Ви можете евакуюватися транспортом, організованим місцевими органами влади. Або ж на власному авто, приєднавшись до евакуаційної колони з автобусами (тоді ви зобов'язані рухатися чітко за її маршрутом). Евакуація з колоною — безпечніший варіант, адже та рухається заздалегідь погодженим маршрутом.

Перевірте технічну справність автомобіля, рівень пального в баку, візьміть із собою пальне в каністрах. Якщо пересуваєтесь не з колоною, почитайте заздалегідь про дорогу та обстановку в регіонах, які будете проїжджати. На випадок можливих перебоїв з інтернетом завантажте на смартфон офлайн-карти. Пропишіть альтернативні маршрути, оскільки може статися так, що деякі із запланованих стануть недоступними.

Пам'ятайте, що евакуація, організована місцевими органами влади, — безкоштовна. Якщо у вас просять кошти за послугу, ще й з обов'язковим авансом, імовірно, це шахраї.

Якщо ви домовляєтеся про евакуацію приватною автівкою з незнайомими людьми, у Нацбанку радять наполягати на передплаті готівкою в момент відправлення, а не перераховувати кошти авансом. Квитки на потяг чи автобус купуйте лише на офіційних онлайн-ресурсах.