Поради, що допоможуть правильно поговорити про втрату
Станом на червень 2023 року, 63 % українців втратили хоча б одного близького родича або друга під час повномасштабної війни Росії проти України. У середньому кожен із опитаних має трьох загиблих серед близьких.
Втрата близької людини — це надзвичайно сильне емоційне потрясіння. У таких випадках звичні способи боротьби зі стресом можуть не працювати. Людям важко оплакувати втрату, повертатися до звичайного життя. У складний час їм особливо потрібна підтримка.
Як взаємодіяти з людиною, яка переживає втрату?
Надайте базову психологічну підтримку. Уважно слухайте. Не примушуйте людину говорити. Спитайте про те, чого вона потребує або що її непокоїть. Допоможіть задовольнити базові потреби, отримати доступ до необхідних послуг, зв’яжіться з родиною та соціальними службами. За можливості переконайтесь, що людина не завдасть шкоди собі або іншим.
Запропонуйте додаткову підтримку. Поясніть людині, якою може бути реакція на горе. Будуть доречними такі слова, які наводить посібник «Базові навички турботи про себе та інших»:
-
«Люди по-різному реагують на втрати. У деяких людей сильна емоційна реакція, а в інших — слабка».
-
«Якщо ви плачете, це не означає, що ви слабка людина. Люди, які не плачуть, також можуть відчувати сильний емоційний біль, але виражають його інакше».
-
«Вам може здаватися, що сум і біль, які ви відчуваєте, ніколи не пройдуть, але переважно ці почуття з часом зменшуються».
-
«Іноді люди якийсь час почуваються добре, потім їм щось нагадує про втрату і тоді вони можуть почуватися так само погано, як і на початку. Це нормально, такі почуття з часом теж слабшають і ви відчуватимете їх не так часто».
-
«Не існує правильних і неправильних шляхів переживання горя. Іноді ви відчуватимете сильний сум, а в інші дні можете відчувати радість. Не критикуйте себе за те, що ви відчуваєте у цю хвилину».
Обговоріть моделі скорботи та адаптації. Запитайте, чи є можливість провести церемонії або ритуали прощання з людиною традиційні для її родини. Якщо для цього є якісь перешкоди, допоможіть їх подолати, якщо це можливо. Заохочуйте людину до повернення до звичайного нормального життя (у школі, на роботі, вдома або в соціальному житті), якщо це припустимо.
Як підтримати людину з синдромом «уцілілого»?
Коли людина втрачає когось із близьких родичів чи друзів, у неї може з’являтися відчуття провини через їхню смерть. Як правило, воно супроводжується беззаперечною впевненістю: якби я повівся інакше, близька людина вижила б.
«Синдром “уцілілого” формується в думках. Той, хто лишився в живих, фіксує свою “провину” зазвичай в одній точці. І вважає, що якби міг повернутися назад і саме у той момент щось змінити, то наслідки були б іншими», — пояснює психологиня, учасниця проєкту «Психосоціальна підтримка під час війни» Тетяна Єрмолаєва.
Допомога людині з таким синдромом полягає у тому, щоб розірвати зв’язок між минулим і теперішнім. Твердо і спокійно нагадуйте людині: «Твоєї провини в тому, що сталося, немає». Памʼятайте, прості слова є найдієвішими.
Як повідомити про втрату людині старшого віку?
Люди старшого віку потребують делікатного сповіщення про втрату близького, адже у них може бути дуже розвинений страх смерті. Щоб мінімізувати вплив на людину трагічної звістки, будьте чуйними й дотримуйтесь таких рекомендацій:
— Не тягніть довго з розмовою. Чим довше не буде звістки про втрату, тим більше тривожності, розпачу чи страхів з’явиться у людини. Оптимальний період часу — коли ви вже достатньо спокійні, щоб говорити, проте не пізніше 12-24 годин.
— Якщо звістку доведеться повідомити телефоном, знайдіть когось, хто буде біля людини під час розмови. Якщо такий варіант неможливий — будьте готові зателефонувати до швидкої чи інших служб допомоги у разі, якщо людині стане зле.
— Намагайтеся говорити чітко, без зайвих емоцій: «Мені шкода, (ім’я) загинув/-ла». Повідомте причину загибелі, але без деталей.
— Дайте людині 3-5 хвилин на миттєву реакцію і усвідомлення. Реакції можуть бути різні: крик, сльози, заперечення, мовчання. Зачекайте, нічого не кажіть, просто дозвольте людині усвідомити нову інформацію. Не залишайте її наодинці.
— Після перших 5 хвилин принесіть людині води, серветки, посадіть або вкладіть її. Якщо вона не заперечує — обійміть, візьміть за руку, дайте зрозуміти, що ви поряд. Якщо це телефонна розмова, кажіть про те, що ви готові слухати, і зачекайте, поки співрозмовник/-ця зможе говорити. Попросіть попити води та прилягти.
— Коли людина прийде до тями і зможе говорити, переконайтеся, що її можна залишити саму. Запитайте, чи хоче вона води або чаю, чи не холодно їй, чи має вона потрібні ліки. Протягом перших кількох днів регулярно телефонуйте їй, щоб перевіряти стан.
Якщо треба повідомити про загибель близьких незнайомій вам літній людині, обов’язково дізнайтеся, чи є хтось поруч з нею або чи є люди, до яких вона може звернутися за підтримкою і допомогою.
Як розповісти про втрату дитині?
Реакція дитини на смерть близької людини може бути різною, залежно від її віку та досвіду. Неправильно підібрані слова можуть стати причиною появи страхів та мати потенційно травматичний вплив.
— Головне — не приховувати правду і не зволікати. Сказати дитині про смерть повинна найближча людина — та, кому вона найбільше довіряє і з ким може розділити горе. Говорити краще у безпечному й тихому місці. Якщо дитина ще маленька, нехай візьме улюблену іграшку.
— Не варто детально розповідати, як саме це сталося. Якщо це була раптова смерть, спочатку потрібно сказати, що ця людина загинула і її з нами вже ніколи не буде. Якщо людина померла від хвороби, треба так і говорити: він/вона хворів(-ла), лікарі зробили все, що могли. Якщо дитина не розпитує, не треба говорити зайвого.
— Говоріть повільно і обов’язково робіть паузи, щоб дитина мала час зрозуміти почуте. Треба сказати: «Хоча у твоєму житті цієї людини вже не буде, але її любов не зникне. Вона буде з тобою назавжди у пам’яті».
— Дайте дитині час, щоб усвідомити інформацію. Маленькі діти можуть реагувати так, ніби вони вас не слухають. Проявіть терпіння та дочекайтеся їхньої уваги. Також будьте готові, що молодші діти будуть знову і знову ставити одні й ті самі питання — як під час розмови, так і упродовж наступних днів та тижнів.
— Приймайте будь-які емоції дитини. Не кажіть їй: «Не плач» або «Заспокойся». Навпаки — проговоріть, що вона відчуває (якщо це печаль або сум), і допоможіть висказати (якщо це гнів або агресія). Розмова про померлу людину часто допомагає виразити накопичені почуття.
— Не використовуйте образ померлої людини для формування бажаної поведінки дитини. Не варто казати: «Не кричи, бо на тебе бабуся зверху дивиться».
— Не блокуйте спогади про померлу людину, якщо дитина про неї розпитує. Спитайте, що вона хотіла їй сказати. Якою б могла бути її відповідь. Можна разом подивитися її фото та відео.
Чи брати дитину на похорони?
Дітям до 5-6 років може бути важко зрозуміти, що відбувається на похоронах. Побачити близьку людину без ознак життя може стати шоком для малечі, тому брати їх з собою не варто. Що стосується старших дітей, то переконайтеся, що вони усвідомлюють смерть близької людини та зможуть відповідно поводитися на церемонії прощання.
Якщо ви вирішили брати дитину на похорони, обов’язково поясніть їй, що там відбуватиметься. Зробіть так, щоб поруч з дитиною була людина, яка подбає про неї на місці. Це може бути друг сім’ї — той, кого дитина добре знає, але хто не сильно залучений у горе.
Якщо ви вирішили не брати дитину на похорони, обов’язково сходіть із нею на могилу покійного потім, щоб дати можливість попрощатися. Можна принести те, що дитина хоче подарувати, або просто поговорити. Нехай дитина сама обере, що робити.
Матеріал підготовлено у межах комунікаційної кампанії «Ти як?».
Комунікаційна кампанія «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров'я, ініційованої першою леді Оленою Зеленською, реалізується завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках проєкту «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я», який виконує організація Пакт. Зміст матеріалів кампанії є винятковою відповідальністю ГО «Безбар’єрність» і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.